КОНЦЕРТ WHITESNAKE У КИЄВІ 2011. ТУР ПО УКРАЇНІ. WHITESNAKE & DAVID COVERDALE
13 листопада в рамках міні-туру по Україні на сцені київського Палацу Спорту виступить легендарна британська хард-рок-група Whitesnake.
Цю англійську хард-рок-групу протягом всієї її кар’єри очолює Девід Ковердейл (р. 22 вересня 1951, Солтбурн-бай-зе-сі, Англія). Провідний вокаліст Deep Purple з 1973 року, Ковердейл залишив групу у 1976-му і записав два сольних альбоми, Whitesnake і Northwinds. Незабаром він сформував команду для гастролей, що складається з тих музикантів, які брали участь у їх створенні. Під назвою Whitesnake гурт включав у себе Мікі Муді (р. 30 серпня 1950; гітара, екс – Juicy Lucy), Берні Марсдена (гітара, екс – Babe Ruth), Брайена Джонстона (клавішні), Ніла Меррі (бас) і Дейва Доуелла (ударні). Трохи згодом Джонстона змінив Піт Соллі і в цьому складі група записала свій дебютний альбом, Snakebite, який досяг 61-ї позиції в англійських чартах в червні 1978-го. Кінець 70-х команда провела в активних гастролях по Англії, Європі і Японії, а в 1980 році відбувся їх перший американський тур.
Протягом цього періоду у складі Whitesnake сталося кілька замін, у групі встигли пограти колишні колеги Ковердейла по Deep Purple клавішник Джон Лорд (р. 9 червня 1941, Лейстер, Англія) і ударник Ян Пейс (р. 29 червня 1948, Ноттінгем, Англія). Першим британським хітом Whitesnake стала композиція Ковердейла, Марсдена і Муді Fool for Your Loving (номер 13 в травні 1980-го), а подвійний альбом, Live … in the Heart of the City піднявся до п’ятого місця того ж року. Диск Come An ‘Get It піднявся на другу позицію у британських чартах у квітні 1981-го, а композиція Don’t Break My Heart Again з нього зайняла 17-е місце в тому ж місяці.
Надалі в кар’єрі групи утворилася пауза через хворобу дочки Ковердейла і напружених відносин серед членів команди. Коли «Whitesnake» знову приступив до діяльності в 1982 році, з колишнього складу залишилися тільки Лорд і Муді. Новими членами колективу стали гітарист Мел Геллі (р. 8 березня 1948 у. 1 липня 2008; екс – Back Door, Trapeze), басист Алексіса Корнера Колін Ходжкінсон (р. 14 жовтня 1945, Пітерборо, Англія) і ударник Козі Пауелл (р. 29 грудня 1947, Англія, у. 5 квітень 1998). Проте така конфігурація протрималася недовго і до 1984 року пішов ветеран групи Муді, а за ним і Лорд (щоб приєднатися до відродженим Deep Purple).
Стрижнем Whitesnake залишався лише Ковердейл, а так в наступні роки в складі відбувалися постійні зміни, включаючи повернення Меррі. Але все це ніяк не позначалося на репутації колективу, як одного з провідних зразків хард-року. Часті тури сприяли успіху, але в 1986 році Ковердейл був змушений призупинити діяльність групи. І після трирічної студійної перерви в провальний спочатку для всього хард-року рік фактично новий склад Whitesnake випустив геніальний альбом 1987. У всьому світі ця платівка розійшлася більш ніж 15-мільйонним тиражем, ставши поряд з дисками Appetite For Destruction від Guns N ‘Roses і Hysteria від Def Leppard, символом гучного ляпаса альтернативу і панку. Композиції Here I Go Again та Is This Love розташовувалися в першій десятці хіт-парадів по обидві сторони Атлантики. Вони були записані за участю екс-гітариста Thin Lizzy Джона Сайкса, члена Whitesnake в 1983-86. Його змінили Адріан Ванденберг і Вівіан Кемпбелл р. (31 січня 1954, Голландія). На альбомі 1989 Slip Of The Tongue супергітарист Стів Вай став також співавтором Ковердейла, а на ритм-гітару встав Вандерберг.
Після виступу команди на донінгтонському фестивалі в якості хедлайнерів у серпні 1990-го, Ковердейл в кінці року припиняє діяльність Whitesnake і на три роки йде у небуття. На початку 1993-го він об’єднався зі своїм давнім кумиром – Джиммі Пейджем з Led Zeppelin для випуску диска Coverdale / Page. Обидва гранда хард-року залишилися задоволені один одним, але їх союз спочатку не планувався на довгий термін, і через рік вони розлучилися (зберігши при цьому, до речі, дружні відносини). У 1994 році Ковердейл випускає диск Greatest Hits і влаштовує тур на його підтримку з новим складом (де знову фігурує Вандерберг). Решта в Ковердейла після гранжевого навали фани чекали альбому, але коли сплив термін контракту Whitesnake з американською компанією «Geffen Records», ніхто і не зібрався його продовжувати.
Група повернулася на сцену в 1997-м з новим альбомом Restless Heart, у записі якого, крім Ковердейла, взяли участь Ванденберг, Гай «Старка» Пратт (бас), Бретт Таггл (клавішні) і Денні Кармассі (ударні). Платівка планувалася як сольний проект, але була випущена під старим «брендом» під впливом менеджменту – звідси і її несхожість на інші платівки і ще більше блюзового матеріалу. На концертах того часу левова частка виконуваного матеріалу припадала на новий альбом і ранні роботи групи (де так само було більше блюзу, ніж харда). Сам Ковердейл перебував у цей час в затяжній депресії через розлад з колишньою дружиною Тоні Китаї (зуміла привласнити обхідними шляхами величезну частину статків співака і привести його у відчай). Після турне в підтримку цього альбому Ковердейл заявив про остаточний розпуск Whitesnake, щоб присвятити себе сім’ї (новій дружини Сінді і народженому в 1996 році синові Джасперу).
Три роки Ковердейл провів вдома з дружиною, поки в 2000 році нові музичні ідеї не сподвигли його на випуск чудового сольного альбому Into The Light, який поєднував у собі багато вдалих знахідок Whitesnake, мабуть, всіх періодів існування цієї чудової групи. Сам метр називає його найулюбленішою роботою: відтепер він не збирався підлаштовуватися під своїх музикантів, а навпаки, шукав тих, хто був в змозі висловити його ідеї. Серед них знову виявився Адріан Вандерберг. Слідом за композиторським платівку очікував і комерційний успіх, після якого настала полоса мовчання. Відроджувати групу Ковердейл відмовився навідріз.
Чи варто говорити, що підтверджені чутки про повернення колективу наприкінці 2002 року викликали шок у всіх шанувальників і знавців музичного світу? Причому не стільки самим своїм фактом, скільки карколомним складом: здавалося, ніхто в світі не може об’єднати таких віртуозів в одну компанію! Ритм-секція, що складається з колишнього учасника Whitesnake Томмі Олдріжда (працював з Mot?rhead, Thin Lizzy і Ozzy Osbourne) і геніального латиноамериканця Марко Мендози, по праву вважалася кращою якщо не в світі, то вже в переживає ренесанс хард-року точно! Гітаристи оновленого колективу викликали не менший подив у знавців: Даг Олдріч, чудовий швидкісний шредер, «витягнуте» з команди Ронні Джеймса Діо і технічний Реб Біч з Dokken, що розробив свого часу навіть свою особливу техніку теппінг! Вінчав команду начебто нічим не примітний, але сильний в музичному плані клавішник Тімоті Друрі, який працював з Don Henley. Минуле в такому складі турне стало воістину гучним і карколомним подією. Сам Ковердейл назвав його «епохальним». Мільйони фанатів, що ревуть стадіони, чудова музика … Здавалося, повернулися золоті часи, та що там повернулися – навіть старі фанати нерідко називали цей склад кращим!
Ейфорія закінчилася в 2005, коли Марко Мендоза вирішив покинути групу і на його місце прийшов молодий музикант Юрай Даффі. Склад оновився на третину, але колишня ритм-секція пішла в небуття. І, звичайно ж, всі чекали альбому: і музиканти, і фанати … І нарешті у 2007 році Ковердейл здався. Тим більше, що у нього самого давно з’явилися свіжі ідеї. Співавтором цього разу став Даг Олдріч. Пропрацювавши в такому складі аж до грудня 2007-го року Ковердейл, незадоволений низкою причин звільняє Томмі Олдріджа і майже відразу знаходить заміну – Кріса Фрейзера, який свого часу грав зі Steve Vai. 2008 рік для зголоднілих після 11 років очікування фанатів став подарунком долі: на прилавках з’явилася довгоочікувана новинка з гучною назвою Good to Be Bad! І знову 57-річний вокаліст зміг потрясти і критиків, і простих слухачів, випустивши альбом ні багато ні мало на рівні мультиплатиновим робіт 1987 і 1989 року. Соковиті гітари, потужний саунд, енергія, натиск і драйв – все це про новий альбом команди. Не обійшлося і без щирих ліричних любовних балад – в кращих традиціях і з щедрою порцією акустики. Девіду вдалося поєднати свій гігантський досвід з молодістю і завзяттям своїх музикантів, змішати блюз, хард-рок, хеві-метал, класичний рок-н-рол, додати зовсім небагато альтернативи і домогтися витриманості пластинки в єдиному ключі. Фанати верещали від захвату, критики захлиналися в хвалебних піснях, команда тріумфувала. На підтримку цього диска було влаштовано турне, частково проведене спільно з Елісом Купером і Def Leppard. Наприкінці 2008 року Ковердейл повернувся додому, до Каліфорнії і відсвяткував у кінці квітня 11-річчя свого шлюбу з останньою дружиною.
У серпні 2009 року на самому початку спільного турне з Judas Priest Ковердейл втратив голос під час шоу і відчув себе погано, тур був зірваний і лікарі порадили фронтмену серйозно зайнятися лікуванням голосових зв’язок. Кілька місяців тому на офіційному сайті з’явилося повідомлення, що в 2010 році група виступати не буде, а повністю присвятить себе роботі над новим альбомом (благо Ковердейл вже на той час поправився). Весь 2010 рік Whitesnake працювали над новим матеріалом, знявши кілька котеджів по сусідству з будинком Девіда в Тахо, штат Невада. Влітку група знову втратила ритм-секції: Даффі і Фрейзер пішли з колективу. Але досить швидко з’явилися нові «чинні особи» – ударник Брайан Тічі (Pride & Glory, Billy Idol) і басист Майкл Девін. А у вересні 2010-го Тімоті Друрі заявляє про початок сольної кар’єри, але погоджується допомогти Whitesnake закінчити альбом. Новий диск під назвою Forevermore виходить до кінця березня 2011-го року і виправдовує всі свої надії.